За два тижні мешканець Золотоноші Роман подолав 1570 кілометрів і відвідав три європейські країни. Про деталі подорожі він розповів виданню Золотоноша.City.
Чоловік придбав 13-кілограмового велосипеда іноземного виробництва і одразу вирушив у дорогу. Ночував, де доведеться, розкладаючи намет, готував на пальнику. Обійшовся вояж у 200 євро. За словами мандрівника, перш за все, хотів потрапити до Нямецької лаври (Румунія), настоятелем якої свого часу був уродженець Полтавщини, Преп. Паісій Величковський – відроджувач старечого життя на Русі. Він закінчив Києво-Могилянську академію, займався перекладами з грецької мови.
До Чернівців дістався потягом, розклав свого двоколісного друга, прилаштував сумки і попрямував до Румунії. У Нямецькій лаврі Романові дали поїсти і прихистили на ніч. У цій країні дуже багато храмів. В одному з них подорожуючому золотонісцю довелося навіть переночувати.
– У прикордонній до Румунії зоні заїхав за навігацією до якогось передмістя. Дивлюся, стоїть «братва». Коли побачили мене, аж засяяли. Але не встиг я щось і подумати, як з’явилося поліцейське авто, з вікна якого до мене звернулися: «Any problem?» З появою поліцейських братки «розтанули», як торішній сніг, а патруль супроводжував мене аж до самого перехрестя. Був вражений, як вони спрацювали на випередження, і все заради того, щоб уникнути конфліктної ситуації, – дивується Роман Васильович.
Надзвичайно негативне враження на мандрівника справив той факт, що вздовж усієї магістралі можна було побачити безліч пам’ятників і хрестів – як данина пам’яті про загиблих у ДТП. На більшості світлин – молоді люди. Увесь шлях через Румунію просто «всипаний» такими знаками пам’яті.
Далі була Болгарія – Софія.
Далі була Болгарія – Софія.
– Якщо у Румунії міста «нанизані» на шосе, то у Болгарії можна проїхати 100 км і не натрапити на жодне місто. Тому й не можу щось конкретне розповісти про цю країну, бо її я не бачив, – зазначає Роман Васильович. – Біля одного з фастфудів за мною спостерігала група молодиків. Підійшли, розпитали звідки я. Коли дізналися, що з України, дивувалися: «То у тебе сталеві м’язи!».
На думку Романа, гори – не для велосипедистів. На Балканах ночував просто у горах, бо не було сил далі їхати. Після того як здолав перевал, то зміг добре відпочивати, бо схил тягнувся протягом 30 км. Щоб осилити перевал, золотонісцю довелося витратити цілий день.
– Греки чітко розуміють, що вони древній народ з високою культурою і багатим минулим, а будь-хто інший – ні. Це дуже відчувається, – ділиться спогадами Роман Васильович. – Якось, коли я заїхав на одну із невеличких заправок, на мене напали собаки. Поки я з ними розбирався, чую, жінка кричить, а поряд сидить грек, роздивляється якусь брошуру. Волає музика, обурюється дружина, а від нього таким олімпійським спокоєм віє! Позаздрити можна.
До Черкас чоловік дістався на одній з великотоннажних вантажівок, яку завантажили у Салоніках. На цьому любитель-мандрівник зупинятися не збирається.
Джерело: ВиЧерпно
0 Коментарів:
Дописати коментар